Психогенні неепілептичні стани (PNES)

Що таке неепілептичні стани (ПНЕС)?

Це патологічний стан, він же психогенний неепілептичний напад (ПНЕН), що має практично такі самі прояви, як й епілепсія, — а саме зміна поведінки, судоми або інші рухові симптоми, порушення сприйняття. Але причини PNES зовсім інші, а саме емоційні, психологічні та інші стресові потрясіння, а не аномальна нейронна активність головного мозку, як під час епілептичного нападу.

Нерідко неврологи й психіатри використовують й інші альтернативні назви цієї патології, зокрема стресові або функціональні напади, неепілептичний розлад. Колись стосовно ПНЕН використовували позначення псевдоепілепсія, але зараз від використання терміну з часткою «псевдо» відмовляються, адже симптоматика та скарги пацієнтів реальні, а такі напади сильно впливає на якість життя, тобто це не уявна, вигадана хвороба, що є плодом фантазії людини.

Причини неепілептичних станів

Як правило, ПНЕС зумовлено або конкретними психологічними тригерами (факторами, які провокують неепілептичний напад), або супутніми розладами психіки. До основних причин PNES належить:

• сильний стрес;
• гостра конфліктна ситуація;
• жорстоке поводження батьків;
• посттравматичний стресовий розлад;
• тривожний синдром;
• депресія;
• різні дисоціативні розлади психіки тощо.

Симптоми ПНЕС

За клінічними проявами психогенний неепілептичний напад може не відрізнятися від нападу в разі епілепсії. А звичайна людина точно не виявить різниці. Не так давно медицина вважала, що ПНЕН не може бути під час сну, але цю гіпотезу вже спростовано.

До проявів неепілептичних станів належить таке:

• поступовий початок нападу;
• епізоди виникають за наявності глядачів — батьків та інших рідних, педагогів, колег тощо;
• нерухомість або заплющені очі, при збереженні звичної для неспання активності мозку;
• асинхронні рухи кінцівок;
• тазові рухи;
• рух головою на всі боки або вгору та вниз;
• супровід ПНЕН так званою вокалізацією - плачем, криками, стогонами, гучним гиканням або шепітом.

Епілептичний напад вкрай рідко супроводжується криком або плачем, хоча на самому початку нападу вони теж можливі. Рухи зазвичай більш симетричні. Але навіть досвідчений епілептолог тільки за цими проявами не може поставити однозначний діагноз.

Діагностика ПНЕС

Щоб поставити діагноз «психогенні неепілептичні стани» (PNES) зазвичай треба виключити епілепсію. В окремих випадках ускладнити точну діагностику здатний той факт, що приблизно у 20% пацієнтів паралельно з ПНЕН трапляються й епілептичні напади. У будь-якому разі потрібна ретельна диференціальна діагностика. Наш центр епілепсії «Медсейв+» проводить необхідні інструментальні дослідження, насамперед електроенцефалографію та ЕЕГ відеомоніторинг. Останній метод сьогодні — це золотий стандарт для підтвердження або спростування ПНЕН. Також проводяться додаткові лабораторні тести, зокрема забір крові протягом 20 хвилин після нападу в пацієнта.

Щоб точно визначити, що саме у пацієнта — епілепсія або ПНЕП, часто потрібна узгоджена робота декількох лікарів, зокрема невролога та психіатра (психолога). Інакше кажучи, необхідний міждисциплінарний підхід із якісною неврологічною та психіатричною експертизою, що зокрема може запропонувати наша клініка.

Лікування неепілептичних станів

Для ефективної боротьби з PNES необхідно насамперед поставити правильний діагноз, виключивши епілептичні напади (або підтвердивши, що пацієнт страждає і на ті, і на інші). Другий важливий момент терапії, який часом недооцінюють, — це пояснення діагнозу пацієнту та його прийняття. Потрібно донести до людини, що неепілептичний напад та його фізичні прояви мають прямий взаємозв'язок з її психічним станом.

Як правило, наш епілептолог або невролог подальше лікування узгоджує з психіатром або ж повністю передає пацієнта цьому фахівцеві. Основою терапії виступає як психотерапія (її різні техніки — психоаналіз, сімейні консультації, когнітивно-поведінкова терапія тощо), так і медикаментозне лікування.

Для усунення таких причин ПНЕН, як тривога, перезбудження або стрес, індивідуально підбираються медикаментозні препарати, включно з нейромедіаторами, які знижують поріг судомної готовності. Якщо до неепілептичного нападу призводить депресія, то лікар може рекомендувати та підібрати антидепресанти.

За умови прийняття діагнозу, регулярного відвідування психотерапії та дотримання рекомендацій лікарів, повністю позбуваються ПНЕС близько третини пацієнтів, а багато інших домагаються мінімізації нападів, у результаті чого вони не заважають нормальному життю людини.