Тунельний синдром

Термін «тунельний синдром» поширився в суспільстві після масової комп’ютеризації. Люди, які тривалий час працювали з мишкою, звертались до лікарів зі скаргами на біль у зап’ясті, відчуття оніміння в пальцях кисті. Виявлялося, що це прояви саме тунельного синдрому. Але для неврологів у цій назві немає нічого нового: існує понад 30 різновидів тунельного синдрому, й лікарям про них відомо.

Опис патології

На людському тілі є такі ділянки, де нервові волокна проходять крізь вузькі простори, обмежені м’язами, сухожиллями, кістками. Це і є анатомічні тунелі, в яких нерв може защемитися, зазнати стискання, що неодмінно позначиться на його функції.

Внаслідок стискання, защемлення нерва, виникає комплекс клінічних симптомів: чутливих, рухових та/або трофічних розладів. Це і є тунельний синдром, чи компресійно-ішемічна невропатія, капканний синдром – все це синоніми одного й того ж клінічного стану.

Причини тунельного синдрому

Такі тунелі, зазвичай, розташовуються на верхніх та нижніх кінцівках. І за нормального стану, дають нерву змогу без перешкод функціонувати. Але іноді простір стає завузьким. Нервовий стовбур відчуває тиск, кисневе голодування і вже не здатен передавати правильні сигнали.

Найпоширеніші причини тунельного синдрому:

• генетично успадкована вузькість тунелів;
• вроджені аномалії, на кшталт додаткових сухожилків, м’язових волокон, кісткових відростків;
• метаболічні розлади – цукровий діабет, дисліпідемія;
• системні запальні хвороби – ревматизм, подагра;
• гормональні розлади, вагітність;
• новоутворення структур, котрі утворюють тунель (ліпома, гемангіома), або самого нерва (шваннома, неврома).

Також до розвитку тунельного синдрома призводять повторювані стереотипні рухи. Наприклад, у офісних працівників часто виникає синдром карпального каналу, або тунельний синдром зап’ястка.

Прояви та симптоматика

Розлади нервової провідності проявляються за трьома механізмами:

• чутливі порушення – біль, оніміння, відчуття мурашок, поколювання нижче місця стискання нерва;
• рухливі розлади – слабкість, атрофія та погіршення функції м’язів нижче тунелю;
• трофічні порушення – сухість та лущення шкіри, екзема, інфекції шкіри.

Першим проявом тунельного синдрому, зазвичай є біль. Спочатку виникає лише під час навантаження кінцівки, а потім стає невпинною, призводить до порушень сну. Больовий синдром може супроводжуватися відчуттями, ніби крізь нерв пропускають електричний струм.

Розлади чутливості виникають як одночасно з болем, так і можуть йому передувати. Трофічні ураження – відносна рідкість і настають як наслідок тривалого процесу, коли нервова тканина майже гине.

Діагностика та лікування

Лікар-невролог за описом проблеми може запідозрити тунельний синдром. Наприклад, коли офісний працівник вказує на оніміння мізинця, а у футболіста після травми гомілки болить зовнішня частина ступні. Але для верифікації діагнозу, потрібні інструментальні дослідження:

• Електронейроміографія – оцінка, як нерв проводить слабкий дозований струм;
• УЗД «вузьких» місць;
• Тепловізіографія;
• МРТ.

Визначити тип патології дозволяють спеціальні клінічні тести. За результатами обстеження складається план лікування тунельного синдрому.

Головними заходами є:

• припинити вплив провокативного чинника;
• змінити рід діяльності;
• розпочати медикаментозну терапію: знеболювальні, протизапальні та спазмолітики;
• симптоматичне лікування.

В окремих випадках доводиться застосовувати хірургічне лікування – тунель розширюють (здійснюють невролізис), усувають утворення, котрі тиснуть на нерв.