Міастенія

Міастенія (грец. мys – м’яз, asthenia – безсилля) – аутоімунне захворювання, яке виникає внаслідок ураження системи, що передає поперечно-посмугованим м’язам сигнали на скорочення від нервів. Синоніми – міастенія гравіс, хвороба Ерба-Гольдфлама-Жоллі. Хвороба набута, має кілька варіантів перебігу, часто вражає людей віком від 20 до 40 років. Тому надважливо вчасно її діагностувати та почати лікування.

Описання патології

Нерви передають скелетним м’язам сигнали на скорочення через синапси – особливі структури. Там знаходиться речовина ацетилхолін, котра і призводить до скорочення м’язових волокон.

Внаслідок патологічних змін, у м’язах блокуються рецептори до ацетилхоліну, або зменшується кількість цього нейромедіатора у синапсах. Як наслідок, виникає слабкість та патологічна втомлюваність скелетної мускулатури. У найгірших випадках порушується функція дихальних м’язів, що призводить до розладів дихання.

Причини міастенії

Головний механізм розвитку міастенії – вироблення організмом антитіл до рецепторів у синапсах, котрі реагують на ацетилхолін і дають команду на скорочення мускулатури.

Причини виникнення такого стану наступні:

• спадкова схильність, коли мати чи батько хворіють на міастенію;
• автоімунні захворювання – ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо;
• захворювання нервової системи з явищами демієлінізації (розсіяний склероз);
• вірусні інфекції (герпес);
• хвороби щитоподібної та вилочкової залоз.

Зазвичай, перші прояви міастенії виникають після стресових ситуацій: гострі інфекції, гормональні порушення (вагітність), застосування гормональних препаратів й т.д.

Прояви та симптоматика

Симптоми міастенії, зазвичай, розвиваються поступово. А наскільки вони будуть виражені, залежить від форми захворювання (генералізована чи локальна, з ураженням певної групи м’язів).

Симптоми наступні:

• розлади мовлення;
• лицьовий параліч, неможливість широко відкрити повіки;
• двоїння в очах;
• проблеми з ковтанням, часті поперхування;
• охриплість голосу;
• труднощі з триманням голови вертикально;
• змінюється хода, стає схожою на качину;
• відчуття втоми у дихальній мускулатурі, задишка у спокої або від найменшого фізичного навантаження.

Характерний симптом міастенії – втомлюваність жувальних м’язів. На перших етапах, відпочинок відновлює здатність мускулатури до скорочення. Але згодом слабкість прогресує, наростає. При наявності вказаних симптомів необхідно терміново обстежуватися.

Діагностика та лікування міастенії

Перший крок у діагностиці міастенії – огляд лікаря невролога. Фахівець оцінює рефлекси, ступінь сили мускулатури, проводить низку спеціалізованих тестів.

Для уточнення діагнозу міастенії, проводять інструментальні дослідження:

• КТ, МРТ для уточнення стану щитоподібної та вилочкової залози;
• аналізи крові на антитіла, що призводять до міастенії;
• електроліти крові, гормони щитоподібної залози;
• електронейроміографія, тест на повторну стимуляцію м’язів для визначення їх втомлюваності;
• введення препаратів, котрі підвищують рівень ацетилхоліну у синапсах, коли після цього зникає слабкість.

Лікування міастенії ґрунтується на посиндромному підході. Медикаментами компенсують автоімунні процеси, сприяють збільшенню синтезу ацетилхоліну тощо. Хворим протипоказані надмірні фізичні навантаження, перебування на сонці. Рекомендується дієта з підвищеним вмістом калію. І, звісно, спостереження фахівця для запобігання ускладненням міастенії.