Епілепсія

Епілепсія, це – хронічне захворювання, головним симптомом якого є судомні напади. Причиною нападів стає аномальна електрична активність нейронів мозку, котрі в якийсь момент часу починають надсилати м’язам хаотичні сигнали на скорочення, унаслідок чого і виникають неконтрольовані рухи, судоми.

Хвороба поширена, на неї страждають і дорослі, і діти. Діагностика певних форм епілепсії досить складна, але своєчасно поставлений діагноз дає можливість підібрати лікування й назавжди позбутися проявів захворювання. Заразом – запобігти наслідкам епілепсії.

Причини епілепсії

Доведено, що епілептична активність мозку виникає під впливом різноманітних чинників. Найбільш поширеними є такі:

• спадкова схильність, генетично зумовлена готовність нейронів до судомної активності;
• патологія вагітності, внутрішньоутробні інфекції;
• черепно-мозкові травми, у тому числі отримані під час пологів, і їх наслідки;
• дія токсинів, наркотичних речовин;
• висока температура тіла (фебрильні судоми, характерні для дітей);
• наслідки перенесених захворювань мозку (інсульт, менінгіт, енцефаліт).

Трапляються також пацієнти, у кого не вдається встановити чинник, що призвів до виникнення епілепсії. Така форма хвороби називається криптогенною. Посттравматичну і спровоковану ураженням мозку судомну активність називають симптоматичною. Спадкова, генетично зумовлена форма, відома як ідіопатична епілепсія.

Види епілепсії

За силою припадків, хвороба ділиться на два головних види:

1. Генералізований тип, за якого аномальна електрична активність охоплює значні об’єми кори мозку. Проявляється судомами кінцівок і тіла, людина падає, непритомніє. Після судом засинає, коли прокидається – нічого про напад не пам’ятає.
2. Вогнищевий (фокальний) варіант, коли вогнище аномальних електроімпульсів обмежене невеличкою ділянкою мозку. У таких людей сіпаються кінцівки, може виникати оніміння окремих частин тіла, виникають слухові чи зорові розлади. Свідомість, зазвичай, зберігається.

Як варіант осередкової епілепсії розглядаються ще абсанси. Це безсудомні напади, частіше виникають у дітей. Хвора людина ніби «зависає», випадає з реальності. Судом немає, падіння не відбувається. Може відзначатися тремтіння повік, запрокидування голови. Пам’ять про напад не зберігається.

Оточення хворого може довго не помічати абсанси, оскільки немає судом. Але це – епілепсія. І її потрібно виявляти та лікувати, інакше наслідків хвороби не уникнути.

Своєчасно не виявлена ​​і не лікована епілепсія призводить до розладів психіки: у хворих уповільнюється мислення, гіршає комунікація з іншими людьми. У просунутих стадіях руйнується особистість людини.

Також напади становлять загрозу для самого пацієнта: впавши, він може зазнати травм. А якщо, наприклад, перебуває за кермом – у небезпеці можуть опинитися життя інших людей.

Діагностика епілепсії

За описом симптомів, кваліфікований невролог здатен зробити попередні припущення щодо діагнозу. Щоби підтвердити висновок, потрібні інструментальні обстеження:

• ЕЕГ (електроенцефалографія);
• ЕЕГ-моніторинг упродовж 2–6 годин чи, навіть, доби;
• МРТ і КТ мозку.

За результатами обстеження можна встановити правильний діагноз, і навіть, визначити, яка ділянка мозку стала джерелом епіактівності.

Лікування епілепсії

Основний напрям – медикаментозна терапія. Невролог підбирає протисудомні засоби, котрі знімають напади. Також можуть призначатися препарати, що нормалізують психічний стан хворої людини.

В окремих випадках доводиться вдаватися до хірургічного втручання: видалення епілептогенної зони, встановлення спеціальних електродів, котрі нормалізують електричний ритм мозку.